Головна Новини Статті Ремарк як конкурент

Ремарк як конкурент

01.10.2009

      "Сядь трохи ближче, бо попливеш за туманом... Сядь ближче, бо туман тебе вкраде..." - ці слова в прем'єрі вистави театру імені Марії Заньковецької "Троє товаришів" Еріха-Марії Ремарка Роберт говорить Патриції на початку історії їхніх почуттів. Але вже тоді в діалогах відчутний драматизм і майбутні втрати...
     На львівській театральній сцені Ремарк постав завдяки режисеру Вадиму Сікорському, який також реалізував драматургічну версію роману, узявши на себе сміливість розставити акценти, виокремити найважливіше, на його думку, з багатогранного роману Ремарка, знакового й важливого твору для дуже багатьох читачів різних поколінь. Запланував Вадим Сікорський постановку одного зі своїх улюблених творів ще п'ять років тому, відтоді на виставу чекали і в самому театрі, і заньківчанські глядачі; підтвердження цього - розкуплені за кілька днів до прем'єри квитки. Зацікавлення постановкою за Ремарком засвідчує, що глядач, який нині ходить у театри, очікує не тільки веселого, комічного на сцені, а також спраглий щемливо-сентиментального, романтичного...
     Вадим Сікорський як режисер зазвичай не має страху перед матеріалом, він готовий до того, що його роботу мимоволі порівнюватимуть з відомими екранізаціями (як-от "Політ над гніздом зозулі" Мілоша Формана з Джеком Ніколсоном у головній ролі), з нашумілими театральними постановками (легендарна "Історія коня" в постановці Георгія Товстоногова у Санкт-Петербурзі) або, як у ситуації з "Трьома товаришами", - з настільною й улюбленою книгою багатьох. Саме Ремарк був основним і потужним конкурентом режисера. До слова, на сцені театру імені Марії Заньковецької спектакль у постановці Вадима Сікорського мають право грати 3 роки, згідно з угодою про авторські права.   
    Тим, хто не раз читав цю книгу і в уяві не раз був для себе режисером цього твору, уявляв героїв, розставляв пріоритети, складно повністю абстрагуватися й сприймати спектакль як самодостатнє дійство. Тому ті, хто не знайшов у виставі "свого" Ремарка, були дещо розчаровані. Однак у глядацькій залі театру іноді варто намагатися сприйняти інший погляд, спробувати повірити режисеру й відкрити нове в знайомому творі.  
     Виконавцем головної ролі у постановці за одним зі своїх улюблених романів режисер Вадим Сікорський побачив одного зі своїх улюблених акторів (Юрій Хвостенко грає в обох складах), і саме його роль у спектаклі - осьова. Роберт Локампф у майстерному перевтіленні Юрія Хвостенка нагадує про те, що в житті потрібно вчитися набувати і вчитися втрачати. Що щастя - хитке, але воно існує. Роберт робить кроки назустріч своєму щастю, і це важливо. У стосунках зі своїми товаришами (Отто Кеслер Ярослава Кіргача й Готфрід Ленц Олега Огородника запам'яталися веселими й щирими, проникливими й завжди готовими допомогти) він, з одного боку, "молодий-зелений". Досвідчені друзі навіть дають йому поради: "Ніколи не видасться жінці смішним той, хто щось робить для неї. Ніколи не проси пробачення. Посилай листи, подарунки, квіти". Водночас Роббі дуже дорослий; розуміє, що в житті є важливе й другорядне, і вміє розпізнати одне й інше. Щодо образу Патриції Гольман (Альбіна Сотникова), то вона виглядала недостатньо переконливою - чи режисер так окреслив її роль, чи такою є її акторська реалізація.  
     Якщо письменник усе життя пише одну книгу, а художник малює одне полотно, так і режисер творить одну велику виставу. "Троє товаришів" - логічне продовження низки інших постановок режисера, у яких він зі сцени говорить про самотність людини в цьому світі і про те, що нас у ньому тримає. От що говорив свого часу Вадим Сікорський в інтерв'ю "Ратуші" про задум поставити на сцені Ремарка: "Я не знаю, яким світ був тоді. Судячи з того, що читаєш, то, мабуть, він не дуже відрізнявся. Так само людей колошматило, так само розривало, так само вони хотіли втекти від агресії. Мабуть, тому з'являлися твори, які сповідували протилежне: що людина має бути людиною, що можна любити, можна товаришувати, можна жертвувати собою заради цих принципів. Можна втікати від агресії і жити по-іншому. Я думаю, що люди не скоро навчаться жити за цими заповідями, але потрібно прагнути до цього, визначати орієнтири і знати, що вони є, ці маячки. Це моє внутрішнє бажання - йти до загальнолюдських цінностей. "Троє товаришів" - твір, який усім, що в ньому закладено, прагне до цих цінностей".

1 жовтня 2009 року
"Ратуша"