Історія цього Івана, не бідняка,
і не пана, філософа, що торбу за собою всюди носить, прийшла з віків
далеких. З
тих часів, коли для того, щоб зробити дію не потрібно було зайвих слів.
Коли жив той Калита, то місія
його була не проста: бо Калита – князем був і слави собі трохи за життя
здобув.
Чи був він праведним, чи мав гріхів цілу торбину, нам не судити, але про
це не будемо
говорити.
Пізніше калитою коржик називали, і краснії дівиці на ньому
доленьку шукали. А Калита все світом мандрував. І обійшовши довгую
дорогу, що
провела його крізь пекло до самого Бога, явився, як Месія, перед наші
очі.
Прийшов Іван до Львова, щоб нам
повідать казку: про пана, що на санях, про бабку, що прагне ласки, про
двох
філософів, які не годні були правду з кривдою розділити. Іван все знає,
він
розповість, як потрібно жити. Він не боїться відьминої хати, він знає,
як
прозріти й сліпих полікувати.
Дівиць довкола Івана, як
червінців у пана. Вони його люблять, усе пригортають, цілують, кохають.
Чи то
попадя, чи стрілиця-десятниця, а завше біля Калити рум’яна дівиця.
Іван – борець, Іван – герой,
медалей повні груди. Іван прийшов, він просто тут, то ж зустрічайте його
люди!
Олеся Галканова
керівник бюро (прес-служба, сайт)
НАУД театр ім.
М. Заньковецької