Без Вас нас би не було на цьому світі. Адже Ви саме та людина для якої ми завжди маленькі, завжди діти. Вам байдуже чи є на нас косметика чи ні. Ви завжди посміхаєтесь, коли бачите нас у старих штанях. Ви знаєте коли слід мовчати, а коли навпаки говрити теплі слова. Ви сварите нас за помилки, хоча в душі відчуваєте не докори, а тепло та біль.
Колись... 2000 років тому до падаючого сина підбігла мати з криком: "Сину мій!.." А він просто відповів їй, піднімаючи тяжкого хреста: "Дивись, мамо, я творю все нове!.."