Червоний «Вернісаж» Гавела

     На Камерній сцені Львівського національного драматичного театру ім. М. Заньковецької відбулася прем’єра вистави «Вернісаж» за п’єсою Вацлава Гавела – останнього президента Чехословаччини і першого президента Чехії, а також чудового драматурга та есеїста.

     Задум поставити виставу за однією із п’єс Гавела у режисера Вадима Сікорського виник спільно з Чеським центром у Києві. Вибір режисер зупинив на одноактній п’єсі «Вернісаж», постановка якої стала можливою за підтримки Консульства Чеської Республіки у Львові та Чеського центру у Києві.

     Напруженій атмосфері вистави передує звуковий ряд із кількох акордів, які повторюються і вселяють тривогу. Червоний простір: червона сцена-підлога, три червоні «надувні» крісла, червоні скляні абстрактні картини на уявних стінах (художник-постановник Наталя Тарасенко)… Цей простір створила для себе молода родина – Вєра та Міхал (заслужена артистка України Альбіна Сотникова та Андрій Сніцарчук), та запросила на «оглядини» найкращого друга Берджиха (Юрій Хвостенко). Впродовж сорока п’яти хвилин (стільки триває вистава) вони переконували друга у тому, які вони щасливі, який у них красивий та розумний син і як вони бажають такого ж щастя Берджиху… Разів шість повторювалися рефреном фрази: «Ми довго про тебе думали, ми хочемо тобі допомогти, ти наш найкращий друг…». Білі костюми подружньої пари протиставлені сірому неохайному вбранню Берджиха. Та й сам він – талановитий письменник, який зараз не пише, а працює на пивоварні, - справляє враження «бідного родича» у цьому вишуканому, до дрібниць продуманому просторі із картинами мадонн і кинджалами на стінах. У цьому домі-вернісажі, зі смаком і викликом обставленому, незатишно і холодно. Недарма часто повторюється фраза: «Може, запалити камін?». А Вєра і Міхал, переконуючи у своєму родинному щасті Берджиха, виглядають глибоко нещасливими людьми і радше самі себе намагаються переконати у тому, що вони щасливі разом. Врешті-решт, так і не зрозумівши, у чому вони можуть йому допомогти, Берджих покидає цей незатишний червоний простір.

     Попри майстерну гру акторів, динамізм діалогів і актуальність теми стосунків людей у родині, виставі дещо бракувало ефективнішого фіналу. Після того, як Берджих покинув сцену, а Вєра і Міхал застигли у промовистих позах безвиході й розпачу, глядач чекав продовження, а фінал вистави дехто сприйняв як антракт… Але, можливо, у цьому й полягав письменницький і режисерський задум – підводну частину «айсберга» залишити на розсуд глядачів... 

     «Вдячній чеській стороні за можливість ближче ознайомитися з творчістю Вацлава Гавела, - говорить Вадим Сікорський. – Не знав його як режисера і театрального діяча, але знав, що він чесно і гарно писав. І от сьогодні його творчість нас об’єднала».