«Театральні відлуння» Богдана Козака

    На своєму рідному факультеті культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка він презентував книгу “Театральні відлуння”, над якою працював кілька останніх років.

    Під палітуркою книжки Богдана Козака знайшлося місце історичним розвідкам, штрихам до творчих портретів. Чимало у книжці театральних рецензій, частину з яких написав сам Богдан Козак, а частину він відшукав у архівах. Багато є у   “Театральних відлуннях” інтерв’ю з Богданом Козаком з 1970-х років і дотепер, які допомагають по-новому подивитися на постать актора. У цьому науковому за своєю суттю та живому за настроєм виданні автор зумів себе показати як публіцист, театральний критик, дослідник, історик і письменник в одній особі. Книжка, обсяг якої близько шестисот сторінок, “присолоджена” унікальними фотографіями.

     “Театральні відлуння” – книжка про те, що може загубитися в часі, розсіятися, як пісок вітром, – зауважив у розмові з кореспондентом “ВЗ” Богдан Козак. – Мій обов’язок, як людини, що має дотичність до науки, – залишити у пам’яті своїх колег-акторів спогад про тих людей, які вчили мене, з якими я працював і яким завдячую своїм творчим і професійним становленням. А пишучи про моїх вчителів і колег, не міг не звернутися до глибшої історії – до їх вчителів. Раджу усім своїм колегам писати спогади, мемуари, вести щоденники, щоб фіксувати події нашої культури.