Чи стане кривда правдою? «Небилиці» заньківчан зібрали аншлаг

     Львівський національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької представив першу прем’єрну постановку театрального сезону 2010—2011 — виставу «Небилиці про Івана, знайдені у мальованій скрині з написами» за кіносценарієм відомого українського актора і режисера Івана Миколайчука (1941—1987).

    Як розповів «Дню» напередодні прем’єри режисер Вадим Сікорський, «це притча про Івана — вічного філософа, хулігана, батяра, який ходить по землі, споглядає землю, в усьому бере участь, водночас філософським оком на все дивиться».

    Іван Калита — мандрівник, який не має оселі, бо його дім — весь світ. Іван не має друга, бо кожний зустрічний — його ближній і брат. Іван не має жінки, адже усі жінки світу можуть бути його дружинами. Сам Іван так говорить про себе: «Маю прокляття ходити світом, шукаючи долі, — аж поки світ не стане світом, а кривда — правдою».

     «Небилиці про Івана...» на заньківчанській сцені — це колоритний карпатський світ зі своїми премудростями та духами, переодяганнями, кумедними ситуаціями та гіркою правдою, яка викликає в глядача не сум, а веселий сміх.

    Вистава багатофігурна, але основне навантаження несуть на своїх плечах актори Юрій Хвостенко (Іван Калита) та народний артист України Богдан Козак (Тлумач). А ще вистава багата піснями (тут вам і щедрівки, і сороміцькі коломийки, і журлива «Чотири воли пасу я») і танцями, які виконуються під супровід живої музики, а сам головний герой — Ю. Хвостенко — спеціально для цієї ролі навіть навчився грати на цісарській козі.

     Перший прем’єрний показ «Небилиць» відбувся за переповненої глядацької зали. Серед глядачів була й дружина Івана Миколайчука Марія.

Тетяна Козирєва
"День", №199 від 2.11.2010