Головний художник постановник фільму з Ларою Фабіан мріє зробити декорації для Національного театру ім. М. Заньковецької.
21.05.2010
Вже другий день поспіль у Львові
проходять зйомки повнометражного музичного фільму за участю відомої французької
співачки Лари Фабіан. Все почалося з Юрмали, коли Ігор Крутий написав для Лари
пісню, яку вона виконала на одному з днів престижного музичного фестивалю "Нова Хвиля".
Після домовленості між представниками двох сторін було вирішено записати ряд
пісень і зняти на них відео. Режисером виступив Алан Бадоєв – відомий в Україні
та Росії кліпмейкер, який працював з такими гуртами та виконавцями, як: Лама, Валерій
Меладзе, Віа Гра, Алла Пугачова тощо.
Як повідомив офіційний
представник режисера, часу на інтерв’ю у Львові немає, адже графік зйомок дуже щільний (14 годин на день), тому головна прес-конференція відбудеться у Києві 24
травня, де журналісти зможуть поставити усі запитання, які їх цікавитимуть.
Проте, ексклюзивно, на
інтерв’ю погодився головний
художник-постановник фільму Юрій Ларіонов директор Stage Desigh.
Скажіть Юрію, чи здивовані Ви з того, що Вас запросили на
такий великий і потужний проект, адже Лара Фабіан – зірка світового
рівня?
Ні, я здивованим не був, адже вже
давно працюю з Аланом Бадоєвим, як режисером. Була ще до зйомок мова про те, що
мене запросять на даний проект. Несподіванкою стали, швидше, масштаби проекту та
люди, які у ньому задіяні: французька співачка знімає десять кліпів на музику
Ігоря Крутого – це дійсно солідно.
Як Вам працювалося над декораціями, чим ви керувалися,
коли їх створювали?
Робота над декораціями велася спільно з режисером, який є основним генератором ідей. Без сумніву, що все обговорюється
з Ларою та композитором, але усі корективи вносить Алан. Звісно, що для особистої
творчості місце залишається.
Який стиль у декораціях, колористична гамма?
Усі кліпи різняться між собою, як
за стилем, так і за часом, але в основі ми все ж зберегли архітектуру старого
Львова. До речі, наше майбутнє виглядає, як сучасний Львів: такий собі стиль
ретро з елементами хай теку. Майбутнє у нас тісно пов’язане зі Львовом, отже
світ буде, як ваше місто (сміється).
Як я розумію, у Львові проводиться основні натурні та
планові зйомки.
Так, вся знімальна група просто в
захопленні від Львова, від атмосфери, яка тут панує. Ми знімаємо у Вашому місті
дві повні історії. Звісно ж, у деяких моментах ставимо зелені екрани, адже
місто 2010 року відрізняється, до прикладу, від Парижу 40-х років, проте
архітектурні ансамблі намагаємося використати по максимуму. Коли ми приїхали до
Вас то зрозуміли, що Париж і Львів – це знак «дорівнює». Без варіантів.
Ви, першочергово – театральний художник, що нового Вам
приніс фільм у професію?
Напевно, деталізацію і вміння
чути режисера, адже в театрі художник це ще один режисер, у певній мірі.
Звісно, що свободи в театрі більше, але в кіно можливості ширші. Усе має
відповідати канонам, часу, стилю, кожна деталь важлива, адже глядач бачить усе і коли щось не те, то відчуває
промахи.
А чи нема ностальгії за театром?
Є трішки, адже я, першочергово,
театральний художник, що пропрацював у багатьох театрах, як в столиці, так і за
її межами. Тільки не творив у Львові, хоча це моя давня мрія попрацювати у
вашому театрі (мається на увазі Національний театр ім. М. Заньковецької).
І на завершення про особисте. Ви працювали з багатьма
відомими людьми і робота над проектом з Ларою Фабіан – безперечно крок вперед. Давайте
помріємо: хто наступний?
Хочу сказати, що для роботи в
Україні Алан Бадоєв – це найбільша мрія, адже він особливий і працювати з ним –
це успіх. Якщо ж мріяти не про Україну, то хочеться працювати з яскравими
режисерами, наприклад: Вуді Аленом, Микитою Міхалковим тощо.
Щиро вдячна Вам за розмову. Удачі.
Вдячний Вам. О… вітання театру.
І декілька ремарок.
Попри всі намагання офіційних
прес-служб зірок не коментувати події у Львові і залишити все в таємниці, більшість
львів’ян не знають, що відбувається і не знайомі з творчістю Лари
Фібіан. Тому під час прходження
біля знімального майданчика можна почути різні цікаві вигуки: «О, то Леді Гага!»,
«А що, знов рекламу пива знімають?», «Лара Фабіан, то та що Жьотем чи шо?» тощо.
Головне, що таких масштабних зйомок Львів не бачив з часів «Мушкетерів: Скарби
кардинала Мазоріні», хоча бажаючих повитріщатись вистачає.
Як би там не було, а Львів – це Львів
і тут no coments. Головне, щоб про це пам’ятали самі мешканці «маленького
Парижу» і пишалися з того, що з цілої Європи не знайшлося міста, яке б могло
слугувати натурою для проекту. Можливо хтось подумає, що велику роль відіграє
фінансова сторона, але, повірте мені, кошти затрачені на проект не малі. Але
про це пізніше…
ексклюзивно
Олеся Paparazzi Галканова
для www.zankovetska.com.ua
фото автора
Фото з вистави - Троє товаришів
Новини 
