Головна Новини Статті "Він прийшов або Тікун Олам"

"Він прийшов або Тікун Олам"

15.03.2010

    «Він прийшов» - так називається прем’єра Львівського драматичного театру ім. М. Заньковецької за п’єсою Д. Б. Прістлі. Події відбуваються у Великій Британії. Родина успішного підприємця Артура Берлінга у вузькому родинному колі святкує заручини доньки Шейли та Джеральда Крофта – сина багатія шляхетського походження. Родинну ідилію порушує прихід таємничого незнайомця – інспектора Гуля, що розслідує обставини самогубства молодої жінки Єви Сміт. Виявляється, що кожен із присутніх родинного свята спричинився до смерті молодої особи. Артур Берлінг вигнав Єву з фабрики за організацію жіночого страйку; на вимогу Шейли власник модного салону позбавив Єву праці за «недоречну посмішку»; Джеральд Крофт, використавши її безвихідь, забавляється нею пів року і викидає на вулицю. На останок Єва вагітніє від молодшого брата Шейли, юного, але вже алкогольно залежного Еріка і звертається по допомогу до благодійної жіночої організації, котру очолює Сибіл – дружина підприємця Артура Берлінга. Отримавши відмову, Єва накладає на себе руки. Розслідування інспектора Гуля ставить «порядних», шанованих в суспільстві «доброчинців» перед судом власної совісті. Таємничий інспектор виголошує апокаліптичну промову про взаємну відповідальність всіх та зникає. А родина Берлінгів принципово не бажає визнати провину і в пошуках власного оправдання намагаються знову зібратися за столом. Однак, стіл родинної трапези розпадається, а учасники родинного свята хаотично рухаються по сцені кожен із своїм уламком столу, марно силкуючись скласти його до купи та повернути стан попередньої ідилії. Несподівано лунає дзвінок справжнього інспектора: він повідомляє про бажання зустрітись з Берлінгами з приводу смерті молодої жінки, котра щойно померла дорогою до лікарні. Наче в Гоголівському «Ревізорі» настає німа сцена, а декорації сучасного міста закриває зображення Голготи…

    Символіка вистави викликає паралелі із голлівудським фільмом «Бджолиний сезон». Саул Нойман (Річард Гір), професор компаративного релігієзнавства університету Берклі, пояснює студентам вчення Каббали про «тікун олам» (буквально означає «виправлення світу»): світ – наче глиняний збанок, не витримав потуги Божого світла і розлетівся на дрібні уламки. Завдання людини, створеної на образ і подобу Божу, зібрати уламки розбитого світу до купи, тобто виконувати «тікун олам», що передбачає: турботу про здоров’я та умови життя всіх людей на землі; боротьбу із соціальною несправедливістю, котра позбавляє «сильних світу сего» морального права на користування матеріальними благами.

     Професор Нойман помічає у своєї доньки Елізи неабиякі здібності і вирішує впровадити її в тонкощі містичної молитви з метою побільшення духовного потенціалу. Завдяки цьому Еліза один за другим легко проходить всі етапи конкурсів кращих знавців фонетики. Разом з тим, колись благополучна родина починає розпадатись: мати потрапляє у психіатричну лічницю, брат у секту кришнаїтів. Щоб врятувати родину, Еліза свідомо робить помилку у вирішальний момент найвищого державного конкурсу – жертвує свій успіх, щоб на практиці зреалізувати «тікун олам», про який теоретично навчав її батько професор Саул Нойман.

     Показово, що прем’єра вистави «Він прийшов» відбулась напередодні «8 березня». Про це свято було написано багато суперечливого. Якщо когось цікавлять теорії змови на кшталт «Протоколів сіонських мудреців», в Росії з цих питань є багато спеціалістів, зокрема серед духовенства цю традицію «успішно плекає» відомий православний апологет диякон Андрєй Кураєв. Тим більше, що і самі євреї свідомі: спроби побудови «царства Божого на землі» за рахунок підступного використання інших, суперечить основним засадам їхньої духовності. «Если вы попытаетесь создать уютный благочестивый еврейский мирок, построив его на несправедливости и ущемлении других людей, Исайя и Амос не дадут вам спать», писатиме Артур Ґрін в словнику єврейської містики й духовності (Москва: Мосты культуры, 2006).

     За цинічнимипривітаннями псевдо-еліти «Українські жінки найкращі в Європі» та лицемірною метушнею мужеської статі напередодні «жіночого дня» стоїть жахлива соціальна несправедливість, що взиває про пімсту до неба: за даними ООН чверть світового порнобізнесу становлять українські проститутки, а роботодавці змушують українських жінок робити аборти, щоб заощадити на виплаті декретних. Лише в котрійсь із азійських держав жінки пригадали, що «8 березня» - це день жіночого протесту, а не день чоловічого гламуру, лицедійства і привід в черговий раз «побанячити». Гадаю, що саме це мали на увазі заньківчани, виходячи з прем’єрою напередодні «8 березня», не кажучи вже про це, що вистава «Він прийшов» гармонійно вписується наче проповідь в духовну тематику Великого Посту. Адже не важко здогадатись хто цей Він, що прийшов....

блог  о. Олега  Гринька
15.03.2010