Головна Новини Статті "Сватання на Гончарівці": мода на гарбузи

"Сватання на Гончарівці": мода на гарбузи

15.12.2009

     Батьки хочуть віддати дочку за багатого нелюба (хай він буде старим, некрасивим чи придуркуватим) - класичний сюжет в українській літературі й фольклорі. "Сватання на Гончарівці" Григорія Квітки-Основ'яненка серед них вирізняється: історія ця майже всуціль весела, з хепі-ендом, а крім того, український класик створив у п'єсі колоритний образ Стецька, чиє ім'я використовують як загальну назву. От і Федір Стригун, режисер вистави "Сватання на Гончарівці", прем'єра якої відбулася минулими вихідними на великій сцені театру імені Марії Заньковецької, напередодні так аргументував актуальність постановки: "Дуже багато в нас з'явилося Стецьків. У кожній сфері діяльності - свій Стецько".
    Працівники літературної частини театру анонсували виставу як антидепресант, як таку, що підтверджує: гумору забагато не буває. Глядачі й справді часто й щиро вибухали сміхом. І основним персонажем, з якого сміялися, був Стецько (чудова гра молодого актора Василя Коржука). Стецько не вміє долічити до семи - однак зауважує, що одним пальцем дулі не складеш. Каже, що в нього "не всі вдома, але скоро посходяться", а коли пояснює Олексієві, чому не може відмовитися від ідеї одружитися з Уляною, проникливо зазначає: "Я би послухав, але з батьком що зробиш? Женися, каже, дурню". Чи не найбільше любить смачно поїсти, але після невдалого для себе сватання таки відмовляється від запрошення до столу. А ще Стецько виголошує такі сентенції: "То така врагова мода пішла, що тепер тільки за розумних ідуть. Так у нас і люди переведуться: за дурних не йдуть, а мудрих ніде взяти...".
    Григорій Квітка-Основ'яненко створив образ Стецька як дурника, з якого сміються - і герої п'єси, і читачі з глядачами. Його не жаліють, не співчувають йому. І така реакція начебто цілком природна й зрозуміла. А чому він потрапляє в ситуацію, коли стає потіхою для інших, - уже зовсім інша історія... Водночас Стецько має змогу постати на сцені в трохи іншій іпостасі: коли батько Уляни Прокіп, що ладен на все заради горілки, "видурюється" перед Стецьком, то народний артист України Степан Глова майстерно перехоплює "лаври" Стецька на користь свого героя Прокопа і творить йому гідну конкуренцію в здатності розсмішити глядачів.
    Те, що сміятися можна не тільки зі Стецька, доводить і герой заслуженого артиста Ярослава Муки - військовий і сват Йосип Скорик. Дотепно вигадавши, як зарадити в ситуації з недоречним сватанням, на довершення він "знімає наслання" з Уляниної матері Одарки (заслужена артистка України Лідія Остринська), в якої очі блистять на думку про Кандзюбину худобу. Адже на те, що Олексій (Назар Московець) і Уляна (Наталя Боймук) люблять один одного, а Стецько Уляні нерівня, у Павла Кандзюби (народний артист України Борис Мірус) є свої аргументи: "У вас - дочка. Така, що треба годувати. А в мене - син. І 15 пар волів, 20 пар корів та 200 овець...".
    У цій історії могли б бути всі передумови для трагічного фіналу. Адже герої балансують на межі і поводяться, за спостереженнями художнього керівника театру імені Марії Заньковецької Федора Стригуна, дуже по-українськи - плачуть і жаліють себе замість того, щоб зупинитися й прийняти правильне й очевидне рішення: "Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними. От і виходить абсурд. А треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. Одарці шкода Олексія, він їй дуже подобається... Але ж Кандзюбина худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх...".  "Сватання на Гончарівці" - класична українська п'єса, яку природно уявляти в класичній постановці - саме таку й запропонували заньківчани. А коли нема модерних експериментів, за лаштунками яких можна заховатися, то дійство й актори на сцені більш беззахисні й відкриті. Заньківчанське "Сватання...", що триває три години, для глядачів проминає швидко. І весело.

Наталія Дудко
"Ратуша" 10.12.2009