Федір Стригун: «Багато стецьків у нас з’явилося. куди не подивишся – кругом свій Стецько»

     Гумору ніколи не буває забагато, що вкотре підтвердили актори Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, представивши минулими вихідними прем’єру – комедію на дві дії класика української драматургії Григорія Квітки-Основ’яненка “Сватання на Гончарівці”. “Сватання” – гарна крапка у святкуванні ювілею, 70-річчя, головного режисера – художнього керівника заньківчан народного артиста України Федора Стригуна.
     Написана понад 170 років тому, п’єса досі не втратила актуальності. “Сватання на Гончарівці” – це український дух, наша традиція, наша історія, – розповів кореспонденту “ВЗ” напередодні першого прем’єрного показу режисер-постановник вистави Федір Стригун. – Ми любимо свої болячки, любимо страждати, жалітися. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними. І виходить такий абсурд: тому й бідні, бо дурні, а дурні – бо бідні. І нема на те ради, бо багато стецьків у нас з’явилося. куди не подивишся – кругом свій Стецько”.
    У комедії простенький сюжет. Уляна кохає бідного коваля Олексія. Але на перешкоді їхньому щастю стає бажання матері видати доньку заміж за багатого Стецька, в якого “не всі вдома, але… скоро посходяться”. За Стецька Кандзюбу, який і до семи не вміє рахувати, “навіть крива й глуха не хоче йти!”. Мати ж Уляни, Одарка, спокусилася на кандзюбину худобу: 15 пар волів, 20 пар корів та 200 овець. “Хай Стецько дурний, але багатим буде після моєї смерті”, – намовляє Одарку старий Кандзюба. Та й взагалі, “що це за мода така дурна пішла, що всі за розумних виходять?!”.
     Заньківчанське “Сватання на Гончарівці” – це три години жартів, пісень і танців. З боку переповненої глядацької зали – це три години сміху та оплесків. Публіку причарували всі виконавці головних ролей: Стецько (Василь Коржук), Одарка (Лідія Остринська), Прокіп (Степан Глова), Павло Кандзюба (Борис Мірус), Осип Скорик (Ярослав Мука) і, звичайно ж, закохані Уляна (Наталя Боймук) та Олексій (Назар Московець).
     Дійство відбувається під живий супровід оркестру. Музику для “Сватання” написав львівський композитор Сергій Рудей. Народні пісні до вистави добирав сам Стригун – це тексти, що, за словами Федора Миколайовича, “лягали на душу”. Художник-постановник - Мирон Кипріян. З вокалістами і хором працювала Оксана Ржепецька. Хореографія Олени Балаян.
     Хто ще не встиг отримати задоволення від комедії “Сватання га Гончарівці”, зможе прийти по свою порцію позитивних емоцій 15, 20 та 25 грудня. З придбанням квитків доречно поквапитися. Як розповіли “ВЗ” у касі театру, на два перші покази публіка порозмітала квитки задовго до прем’єри.
      На фото: Фрагмент з вистави Г. Квітки-Основ’яненка “Сватання на Гончарівці”: “Любов – то любов, а гарбузи на городі ще не перевелися”.