Бенефіс Стригуна відклали

   Найбільше розчаровані, напевно, ті глядачі, які заздалегідь подбали про квитки на бенефісну виставу свого улюбленця – народного артиста України Федора Стригуна, який 8 листопада мав вийти на сцену у ролі Зенона у п’єсі Галини Тельнюк «У.Б.Н.».

    Публіку просять не журитися – бенефіс Федора Миколайовича, приурочений до його 70-річчя, відбудеться 28 листопада. Квитки, придбані на виставу 8 листопада, чинні.

    Про Стригуна говорять, що його творчість і талант – глибоко національні і свідомо патріотичні. Стригунова любов до України – це народна пісня, що пронизує його вистави, це біль і жорстока правда нашого сьогодення.

    А ще про Стригуна кажуть, що він лідер – і як митець, і як людина. І що він м’який, теплий і оксамитовий – як його голос. Сам Федір Миколайович наголошує, що в його житті, крім театру, нічого немає. У доробку Стригуна-актора – понад 100 театральних та 16 кіноробіт. У творчому багажі Стригуна-режисера – близько 40 вистав. А ось у чому не щастить Стригунові, то це у святкуванні ювілеїв: жоден не відбувся 1 листопада. Чому?

– Стараюсь цей день якось обійти, бо це - задушний день. Та й Шептицький цього дня помер, – розповів «ВЗ» ювіляр. – Тому воно, може, і блудить. І 50-річчя моє невчасно відзначали, і 60-, і 65-річчя. І зараз відкладаємо – через епідемію грипу і карантин. Може, в цьому є якась закономірність?.. Щодо цьогорічного відкладання… Ми завжди до всього не готові – до грипу, епідемії, снігу, дощу, літа, жнив, врожаю, засухи, щастя… Мабуть, ми тому й бідні, бо дурні, а дурні – бо бідні. І нема на те ради. Тому я зараз і ставлю «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка. Багато Стецьків у нас з’явилося у соціумі – куди не подивишся, кругом свій Стецько. Звичайно, мені сумно, що відсувається ювілей. А з іншого боку… Я - такий чоловік, що ніколи не сумує – мені завжди весело.

– Як би ви продовжили фразу «Театр для мене – це…»

– Як у Карпенка-Карого: «Сцена – мій кумир, театр – священний храм». Тільки так. До театру ставлюся як до релігії. Вважаю, що в театрі є сповідь, очищення, пізнання життя, розуміння життя, ставлення до життя, спрямування свого життя. Я ставлюся до театру не як до «искусства» – в сенсі «искусственного», тобто штучного, а як до життя. Хоча прекрасно розумію, що в театрі все моделюється. І мені близькі фрази Шекспіра «Світ – театр» і пушкінська «Над вымыслом слезами обольюсь».

Тетяна Козирєва
"Високий Замок" від 06.11.09