Пані Міністрова

       Чи задавали Ви колись собі запитання: Чому ми так любимо комедії? Невже головна причина в тому, щоб повеселитися, звільнитися від буденних проблем і просто відпочити, насолоджуючись спогляданням кумедних ситуацій. Можливо і так… Проте, якщо заглянути глибше у суть кожної з комедій, то виявляється, що сміємося ми над тим, що ближче нам. Мудрі світу сього казали: «Найсмішніше тоді, коли смієшся сам над собою». І це щира правда, адже те, що викликає сміх – це є життя в якому ми постійно намагаємося щось робити, чи то зробити. Коли гірко на душі, то чому б не виставити на глум ті проблеми, які нас тривожать, ті речі, які нас дратують, іноді навіть обурюють. Така собі пігулка під назвою: «сміх крізь сльози».      
    Заньківчани запрошують усіх на нову прем’єру вистави «Пані Міністрова» Б. Нушича, яка відбудеться у лютому місяці. Дивно і парадоксально, але п’єса, яку було написано 84-ри роки тому, не втратила своєї актуальності і сьогодні. Автор цього шедевру – Бранислав Нушич (1864-1938) – один з найвпливовіших сербських письменників та драматургів, який зробив вагомий внесок у розвиток театру своєї держави. Його талантом було вдало поєднувати комізм ситуації з трагізмом життя.      
      Відповідати на запитання: «Про що дана постановка?» – немає сенсу, краще прийти і побачити, впізнати і зрозуміти. Режисер-постановник вистави н. а. України Алла Бабенко спробувала переосмислити сьогодення через минуле, адже історія простої «домогосподарки», яка перетворюється на «пані Міністрову» доволі знайома.        
      Хочеться завершити словами самого автора про одну із свох іпостасей, своєрідна оцінка самого себе: «Він сміявся і над недоліками, і над достоїнствами, тому що люди дуже часто вважають достоїнствами найогидніші свої недоліки. Він сміявся і над сильними світу сього, і над приниженими, адже високопоставлені особи більш ниці, ані ж ті, кого вони принижують. Він сміявся і над дурницями, і над мудрими речами, адже людська мудрість дуже часто являє собою колекцію людських дурниць. Він сміявся і над брехнею, і над правдою, бо для багатьох людей солодка брехня набагато приємніша за гірку правду. Він сміявся і над істиною, і над оманою, бо істини в наш час оновлюються частіше, аніж омани. Він сміявся і над коханням, і над ненавистю, адже кохання дуже часто є більш егоїстичним за ненависть. Сміявся і над сумом та радістю, адже радість частіше буває без жодної причини, а от сум дуже-дуже безпричинний. Сміявся над щастям та нещастям, бо щастя є мінливим, а нещастя – постійним. Сміявся і над свободо, і над тиранією, адже свобода дуже часто просто вислів, а тиранія завжди істина. Він сміявся над знанням і незнанням, бо кожне знання є обмеженим, а незнання не має кордонів. Одним словом – він сміявся над всім… Сміявся…Сміявся… Сміявся…»

Олеся Галканова  
фахівець із зв’язків з громадськістю
та роботи з п’єсою
НАУД театр ім. М. Заньковецької