Гамлет у гострому соусі

   "Гамлет у гострому соусі" - це пікантні подробиці з життя Данського королівства.

 Першою постановкою режисера Вадима Сікорського у 94-му театральному сезоні стане вистава за п’єсою Ніколаї «Гамлет в гострому соусі».     Щоб дізнатися подробиці майбутньої прем’єри слід звернутися до її творця, а саме: режисера і запитати його «про що» вона. 

    Скажіть чому ви обрали саме цю п’єсу і саме цього автора.

  Однією з перших моїх постановок була п’єса Ніколаї «Рисове зерно». Це дуже дороге мені творіння, тому що зустрічаючи людей, які у ній грали завжди звучать фрази: «Я досі пам’ятаю усі свої монологи». Ця вистава залишилась дорогою не тільки для мене. У сьогоденні важко вибирати і зупинятись на чомусь. Було декілька назв п’єс, але обрав саме цю. Розумієте, час нав’язує свої умови, а вони  складаються з багатьох компонентів, а саме: жанр, можливості, якими володіє наразі театр тощо (здатність трупи на заданий матеріал, фінансове благополуччя театру або його відсутність, наявність людей поряд, які б могли здійснити цейпроект). Так спліталося, складалося, що за сумою переваг зупинилися на «Гамлетіу гострому соусі».

    Матеріал, по суті своїй, по якості, мав би передбачати певне свято в театрі. А як до нього прийти – це вже інша річ. Ця п’єса – це жарт на тему Вільяма Шекспіра. Не хотілося б перетворювати її на капусник, адже вона має вишуканий, витончений гумор, який сподівається на знання Шекспірівського «Гамлета». Це дуже гарна композиція на тему чи парафраз, дещо миле та смішне. Якщо це вдасться зробити у виставі, тоді було б свято у театрі.

 Один з англійських театральних критиків, прочитавши данийдраматичний твір, висловився, що це дуже вдала пародія на Шекспіра. Визгодні з цією тезою чи «Гамлет у гострому соусі» має свій особливий сюжет.

    Ясна річ, що сюжет свій, але він базується на першооснові. Кожна комедія – це пародія на людські стосунки. Не можна стверджувати, що це пародія до якої ми звикли. Якщо аналізувати термінами, то жанр самої пародії трішки інший і за часовою тривалістю коротший. Комедія – більш протяжна, розлога у часі. Звісно, що в кожній комедії є елементи пародії на нас, наші відносини. Комедія є такою, пародіюючи людські стосунки, які є віками.

  Якщо визначати, то це – комедія положень. Вона не передбачає удавання, мавпування, фальші – всього того, що можна називати анти театром. Ця постановка базуватиметься на правді людських відносин з яких буде народжуватись реакція на те, що споглядає глядач. Навмисно смішити заради того, щоб розсмішити – цього не буде. Слід тримати межу, адже це говорить про добрий смак.

 Ставлячи «Небелиці…» І. Миколайчука ви зробили цікавийрежисерський хід: багато умовностей, які підсилювалися дією і вказувалина конкретні місця та ситуації, створювали атмосферу. Якою у цьомувідношенні буде постановка «Гамлета…»: умовною чи реалістичною.

    В сенсі тому, вона буде більш деталізована і зосереджена на певних речах. Якщо там має бути ніж – він буде, картопля також, шпага не бутафорська, а справжня тощо. Що стосується костюму, то я хочу, щоб були дацькі національні костюми ХІІ ст. Звісно, на кухню Ельсінора ніхто не заходив, проте ніколи не пізно. Правду кажучи, важко відшукати зображення людей періоду проякий йде мова у п’єсі. Ми знаємо, що відбувалося довкола цієї країни, а Данія – найзагадковіша, як не дивно. Художник-постановник вистави Наталя Тарасенко посилено працює над цією темою та втілюватиме фолькові дацькі ідеї вже найближчим часом. Хочу максимально занурити глядача в епоху «Гамлета…», якчерез костюми, так і сценографічно.

  Казати, що я хочу змінити глобально людей і наблизити їх до цінування людського існування на землі – було б фальшем від мене. Я хочу разом з глядачем подивитися з іронією на наше існування, або посміятися з якоїсь ситуації, яка складається в даному матеріалі. Адже наше почуття гумору може співпасти з почуттями глядача. Далі за комедію, я не піду. Люблю щирий сміх, який доводить людину до сліз. Або, навпаки, захоплюсь акторами, які можуть змусити плакати. Це так званий греками «катарсис» - ось що важливо, коли ти є в театрі чиприходиш до нього.

 Якою буде музика до вистави. Чи можете розкрити стилістику, жанровість основних музичних тем.

  В основі своїй музика не буде смішити, а навпаки творитиме ілюзію і настрійпалацу, де на кухні розгортатимуться дії.

  Поговоримо про саму п’єсу. Дія відбувається на кухні навколо головних героїв, а саме: королівського кухаря, його дружини і дочки.

    Довкола них, а також відвідувачів королівської кухні. Можна визначити, що лідером є кухар Фроггі, а далі його родина, адже вони персонажі, яких не забереш із п’єси. Ці образи дуже цікаві та самодостатні, з претензією на головне. Проте, якщо забереш неймовірну королеву, Гамлета і всіх інших… Кухня – це те місце, де усі знають усе і навіть набагато більше. Дивлячись на життя, як на офіціоз, ми дуже часто забуваємо, що більшість важливих справ ми вирішували під час обідів, вечерь, у ресторанах, кав’ярнях тощо. У п’єсі відбувається щось доволі схоже.

     Так, якщо Фроггі зупиняє війни. Від нього багато в чому залежить настрій, адже він може, як догоджати, так і розпалити ненависть до своєї країни продуктом своєї діяльності.

  Коли ти щось твориш, то спочатку дивишся ніби із-зовні, але у будь-якому випадку тебе поглинає робота і ти стаєш її частиною на певний період. До прикладу, на що розрахована комедія – на те, що ти впізнаєш і провокуєш на себе. Коли відбувається дана провокація на себе, тоді відбувається цей контакт. Коли ти існуєш лише зовні, тоді нічого не відбувається. Іншими словами: творці мистецького продукту мають розуміти, що кожна людина має впізнавати себе у певних запропонованих ситуаціях, які відбуваються в тих подіях.

    Ніби так і ні. Коли людині такнути пальцем і сказати, що це ти, звісно, що вона образиться. А от коли ти натякнеш, вона сама висловиться, що впізнала себе. Тоді значно цікавіше.

  Поговоримо про підбір акторів. У багатьох театрах практикують, підбирати драматичний твір під одного, двох акторів тощо. Скажіть будь-ласка, чи п’єса була взята зумисне під певного актора чи актрису, чи все ж ви орієнтувалися на весь Творчий склад.

   Ти не маєш права брати матеріал з неба. Звісно, що підбирали під тих людей, яким буде комфортно разом працювати, а не щоб вони терпіли один одного заради роботи в одній виставі. Жанр комедії вимагає, щоб актори приходили на свято і їм було приємно бачити один одного щодня на репетиції. Як це банального незвучить, але у «Гамлета…» є «своя команда».

    Щиро вдячна за цікаву розмову.