Адреса театру

79008, м. Львів, вул. Лесі Українки,1

Камерна сцена

м. Львів, пр. Свободи, 26

Телефони

+38 (032) 235-55-83  (каса)

+38 (032) 235-67-62  (адміністрація)

Троє товаришів Фото з вистави - Троє товаришів

Отто Кестер – Н. Московець, Готтфрід Ленц – О. Огородник

М. Кипріяну - 80

Головному художнику

Прем'єра - 27.07.2010

     27 липня Національний театр ім. М. Заньковецької святкуватиме восьмидесятилітній ювілей Головного художника театру Мирона Кипріяна. Ця унікальна особистість, без жодних заперечень, один з небагатьох живих корифеїв українського театру. Цей чоловік за своє життя досяг усього про що можна мріяти, отримав найвищі нагороди та звання нашої держави і не тільки, а саме: звання народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка та Премії ім. В. Клеха (США).    
     Мирон Кипріян народився в родині Володимира Кипріяна та Іоанни Вінярської. Здавалося б, нічого особливого у цьому не було, проте предки відомого художника та сценографа приїхали в Україну з далекої Італії понад три століття тому. Мало кому відомо, що родина Cyprian мала великі статки та баронський титул, а згодом отримала графський.     
     Як згадує пан Мирон, його бабуся завжди розповідала йому історії зі своєї молодості, про бали та прийоми, про життя у вищому світі. Вона частенько збирала їх малих на подвір’ї перед будинком і вони, сидячи у траві, слухали стареньку, яка, розклавши всі свої спідниці на лаві та закуривши змотану ж нею цигарку, поринала у спогади. Потім хлопчина виріс і почав відновлювати зв’язки з родиною, яка була розкидана по цілому світі; шукав колишні маєтки, щоб хоч краєм ока побачити колишню велич своїх предків. Проте майбутнє готувало йому не менше відкриттів та слави, а спогади про минуле ляжуть в основу багатьох декорацій та костюмів.   
   «Пам’ятаю, в дитинстві, ще перед війною 1939р., їздив з родичами до наших свояків, які мешкали в степах у своїх шляхетських двориках. Вхідний портик у цих двориках обов’язково опирався на дві або чотири колони, які часто були обвиті й зарослі диким виноградом. В цьому був якийсь великий романтичний аромат. І саме події, описані в комедії О. Фредро «Дами і гусари», відбуваються в такій затишній сільській атмосфері»,- згадує у своїй книзі «Все в минулому…» Мирон Володимирович.    
    Робота в театрі була і є кропіткою та складною, але дух, який панував та панує зараз, об’єднує і допомагає творити: «Усі ми «горіли» життям театру. Якоюсь дивною і магічною силою ми були зцементовані між собою, а мета завжди була одна – повноцінна вистава». І це не дивно, адже роботи Мирона Кипріяна ми можемо побачити у більшості вистав нашого театру. Кожна з них унікальна і максимально передає та підсилює атмосферу, час, дух, почуття, що вирують на сцені під час вистави. Адже сценографія – це режисура в пластиці, режисура, яка працює з мертвими предметами, надаючи їм форми, опуклості, живості та вселяє душу. «Сценографія, звичайно, мусить бути підпорядкована режисерському задумові, створювати умови пошуків акторських можливостей і водночас вона може продиктувати цікаве рішення, бути рецептом режисерського задуму».   
     Потрібно дуже багато слів, щоб розповісти про Мирона Володимировича Кипріяна, краще просто піти і подивитись вистави «Сватання на Гончарівці», «Троє товаришів», «Історія коня» чи  «Ісус – син Бога живого», сценографія яких говорить сама за себе. Життя привело художника до театру ім. М. Заньковецької і поєднало долю митця з храмом мистецтва назавжди. Кожне наповнення сценічного простору було унікальним, кожна декорація приховувала історії, які, склавшись у велетенську мозаїку, творять розуміння світу непересічної особистості, живої легенди і просто талановитої людини Мирона Кипріяна.    
     І на завершення...    
   «М. Кипріян (Мирон) – художник значної і сильної індивідуальності, художник своєрідний і цільний, його власне бачення завжди яскраве і точне. Але для того, щоб розкрити його і донести в усій повноті і цілісності, поруч має йти режисер, котрий з ним спільно мислить, однаково відчуває драматургію і розуміє, що не в підкоренні художника, а лише в рівноправній взаємодії можливе повне розкриття кожного», - театральний критик Григорій Коваленко.  

Олеся Галканова
керівник бюрог (прес-служба, сайт)
НАУД театр ім. М. Заньковецької 



Архів вистав
2009-2024 ТЕАТР імені Марії Заньковецької
ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВПРАЦІ!
Сайт створено в
REKLAMA.LVIV.UA