Адреса театру
79008, м. Львів, вул. Лесі Українки,1
Камерна сцена
м. Львів, пр. Свободи, 26
Телефони
+38 (032) 235-55-83 (каса)
+38 (032) 235-67-62 (адміністрація)
Фото з вистави -
Троє товаришів
Отто Кестер – Н. Московець, Готтфрід Ленц – О. Огородник
М. Кипріяну - 80
Головному художнику
Прем'єра - 27.07.2010
27 липня Національний театр ім. М. Заньковецької
святкуватиме восьмидесятилітній ювілей Головного художника театру Мирона
Кипріяна. Ця унікальна особистість, без жодних заперечень, один з небагатьох
живих корифеїв українського театру. Цей чоловік за своє життя досяг усього про
що можна мріяти, отримав найвищі нагороди та звання нашої держави і не тільки,
а саме: звання народного художника України, лауреата Національної премії
України ім. Т. Г. Шевченка та Премії ім. В. Клеха (США).
Мирон
Кипріян народився в родині Володимира Кипріяна та Іоанни Вінярської. Здавалося
б, нічого особливого у цьому не було, проте предки відомого художника та
сценографа приїхали в Україну з далекої Італії понад три століття тому. Мало
кому відомо, що родина Cyprian мала великі статки та баронський титул, а згодом
отримала графський.
Як
згадує пан Мирон, його бабуся завжди розповідала йому історії зі своєї
молодості, про бали та прийоми, про життя у вищому світі. Вона частенько
збирала їх малих на подвір’ї перед будинком
і вони, сидячи у траві, слухали стареньку, яка, розклавши всі свої спідниці на лаві та закуривши змотану ж нею цигарку, поринала у спогади. Потім хлопчина виріс і почав
відновлювати зв’язки з родиною, яка була розкидана по цілому світі; шукав
колишні маєтки, щоб хоч краєм ока побачити колишню велич своїх предків. Проте
майбутнє готувало йому не менше відкриттів та слави, а спогади про минуле
ляжуть в основу багатьох декорацій та костюмів.
«Пам’ятаю, в дитинстві, ще перед війною 1939р., їздив з родичами до
наших свояків, які мешкали в степах у своїх шляхетських двориках. Вхідний
портик у цих двориках обов’язково опирався на дві або чотири колони, які часто
були обвиті й зарослі диким виноградом. В цьому був якийсь великий романтичний
аромат. І саме події, описані в комедії О. Фредро «Дами і гусари», відбуваються
в такій затишній сільській атмосфері»,- згадує у своїй книзі «Все в минулому…»
Мирон Володимирович.
Робота
в театрі була і є кропіткою та складною, але дух, який панував та панує зараз,
об’єднує і допомагає творити: «Усі ми «горіли» життям театру. Якоюсь дивною і
магічною силою ми були зцементовані між собою, а мета завжди була одна –
повноцінна вистава». І це не дивно, адже роботи Мирона Кипріяна ми можемо
побачити у більшості вистав нашого театру. Кожна з них унікальна і максимально
передає та підсилює атмосферу, час, дух, почуття, що вирують на сцені під час
вистави. Адже сценографія – це режисура в пластиці, режисура, яка працює з
мертвими предметами, надаючи їм форми, опуклості, живості та вселяє душу.
«Сценографія, звичайно, мусить бути підпорядкована режисерському задумові,
створювати умови пошуків акторських можливостей і водночас вона може
продиктувати цікаве рішення, бути рецептом режисерського задуму».
Потрібно дуже багато слів, щоб розповісти про Мирона Володимировича
Кипріяна, краще просто піти і подивитись вистави «Сватання на Гончарівці»,
«Троє товаришів», «Історія коня» чи
«Ісус – син Бога живого», сценографія яких говорить сама за себе. Життя
привело художника до театру ім. М. Заньковецької і поєднало долю митця з храмом
мистецтва назавжди. Кожне наповнення сценічного простору було унікальним, кожна
декорація приховувала історії, які, склавшись у велетенську мозаїку, творять
розуміння світу непересічної особистості, живої легенди і просто талановитої
людини Мирона Кипріяна.
І на завершення...
«М.
Кипріян (Мирон) – художник значної і
сильної індивідуальності, художник своєрідний і цільний, його власне бачення
завжди яскраве і точне. Але для того, щоб розкрити його і донести в усій
повноті і цілісності, поруч має йти режисер, котрий з ним спільно мислить,
однаково відчуває драматургію і розуміє, що не в підкоренні художника, а лише в
рівноправній взаємодії можливе повне розкриття кожного», - театральний критик
Григорій Коваленко.
Олеся Галканова
керівник бюрог (прес-служба, сайт)
НАУД театр ім. М. Заньковецької