О. Гринька

Олександр Гринько: «Дві історії одного життя»

   Історія друга - «Лицар Мельпомени»
 (на основі інтерв’ю від 27 серпня 2009 року)
 

 «Минуле завжди живе в теперішньому, і якщо ми його не розкриємо,
то воно може перерости в майбутнє».
 О. Гринько

   Народний артист України Олександр Боніфатьєвич Гринько народився 26 вересня 1919 року на Крем’янеччині. Закінчив Тернопільську гімназію. У 1938 році він – студент юридичного факультету Вільненського університету. У 1941 році заарештований і засуджений на 10 років. З 1948 до 1951 року перебував в інтинських таборах Республіки Комі. Звільнився у 1956 році. Відтоді працює в Національному академічному українському драматичному театрі ім. М.Заньковецької. Закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого.    
    Гринько неймовірно щирий, сильний та чесний. Кожний його монолог – це життя, подих, буревій. Усе, що він говорить йде з глибини і тому потужність сказаного проймає і зачіпає. Гринько – це приклад мудрої людини, яка вміє геніально прожити життя.  

    Про театральну справу.
   «Я починав не як всі у двадцять…(сміється) В театр прийшов дядьком - під сорок. Спершу грав на замінах, був «дублером», а потім почали давати головні ролі... (сміється) став героєм». 

    Залізняк - «Гайдамаки» за Т.Г.Шевченком.
    «Дуже я любив грати ролі, що торкалися глибини душі і свідомості. Залізняк – це саме той герой, який говорить не тільки словами, він промовляє усім. Там такі слова і мені воно близьке, ви ж розумієте – сидів. У мене, не те що текст подається, все нутро». 

    Командор - «Камінний господар» Лесі Українки.
    «Командора люблю Лесі Українки. Солідна роль. Я відчував, що щось роблю».

    Король Лір – за однойменною п’єсою  В.Шекспіра.
    «Треба віддати належне заньківчанам, які, знаючи звідки я приїхав, дали мені можливість пізнати театр, долучитися до нього, стати його невід’ємною часткою».

   Митрополит Кирило - «Данило Галицький» В.Босовича.
   «Я постійно був у пошуках, не відчував, що роблю щось серйозне. От вийшов, розказав… посміялися… по-аплодували. Але що це?  Для чого я це роблю?! Заньківчани допомогли зрозуміти, адже кожна роль – це відповідь на запитання життя».

   Король Клавдій - «Гамлет» В.Шекспір.
  «Коли особисте переходить на роль, а роль на особисте – саме тоді створюється образ».

   Бризгалов – «Кафедра» О.Врублевської.
   «Одна з моїх останніх ролей – Бризгалов у «Кафедрі» Врублевської. Для мене ця роль цікава тим, що вона негативна, адже в більшості я грав позитивних персонажів. Ті ролі всі такі мудрі, такі розумні, такі величні, що нехай тобі грець. Вже мені це все набридло. Звісно, колись мені імпонувало, що я граю капітана, чи маршала Тохачевського, чи ще якогось героя. А мені весь час кортіло: де б я міг зіграти щось зовсім інакше. Негативного Бризгалова я намагався зробити, як то кажуть, «обаятельным» і воно, так і вийшло».