Інтерв`ю

     До вашої уваги пропоную друге інтерв'ю з серії "Звуки життя". Свої думки з приводу благодійної акції висловить співачка, переможниця "Шансу" Олеся Киричук.

     13 червня в Національному театрі ім. М. Заньковецької відбудеться благодійний концер "Звуки життя", який організовують Національний театр ім. М. Заньковецької та Остап. Акція безприцедентна, адже вона має на меті допомогти двом прекрасним дітям, які не чують від народження. До акції долучилося багато достойних співаків та гуртів. Розпочинаючи з сьогоднішнього дня, до вашої уваги пропонуємо серію інтерв'ю з учасниками концерту, які зголосились допомогти і підтримати дітей.

     Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначився з кандидатурами на присудження Національних премій України імені Тараса Шевченка за 2010 рік. Серед фаворитів «шевченківських» перегонів — народний артист України, актор Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької Богдан Козак (концертне виконання поетичної композиції «Євангеліє від Тараса» за творами Т.Шевченка, літературно-музична композиція «Думи» на вірші Т.Шевченка).

     Готуючись до інтерв’ю з Богданом Миколайовичем, я знайшла на форумі Театру ім. М. Заньковецької такий запис: «Це неймовірний актор. Будь-яка роль йому під силу. Він настільки органічний і різноплановий... Складається враження, що він як бездонний колодязь, який завжди б’є водою і ніколи не пересохне». До численних титулів актора, а ще – режисера, педагога і театрознавця, академіка Національної академії мистецтв, професора Львівського національного університету ім. І.Франка додався, напевно, найважливіший – Богдан Козак став лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка. Про прем’єру у Київській філармонії моновистави «Посланіє», любов народного артиста до акторського фаху і рідного театру, секрети прекрасної фізичної форми, магічний код Львова та… закон неприв’язаності – в інтерв’ю «Високому Замку».

     Львівський актор і режисер Богдан Козак став лауреатом Шевченківської премії 2010 року.

    Богдан Миколайович — творча особистість, прекрасний актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, режисер, педагог, театрознавець, академік Національної академії мистецтв, професор Національного університету ім. Івана Франка. Нині до численних титулів Козака, додався, напевно, найважливіший — він став Шевченківським лауреатом. Високу мистецьку нагороду актор отримав за концертне виконання поетичної композиції «Євангеліє від Тараса» за творами Т.Шевченка, літературно-музичної композиції «Думи» на вірші Т.Шевченка. Нашу бесіду про вплив постаті Кобзаря на його творчість, про рідний театр, код Львова, закон неприв’язаності, громадянську позицію, різні покоління, акторський «тил» та інше — читайте у цьому інтерв’ю.

     Таїсія Литвиненко, акторка Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької, “грає” у житті чимало зіркових ролей - актриси, режисера, педагога, матері, дружини Федора Стригуна, художнього керівника Театру ім. М. Заньковецької...
 

     10 лютого відома актриса Львівського театру ім. М. Заньковецької відсвяткує ювілей.
     У творчому доробку Таїсії Йосипівни — участь у кількох популярних фільмах, зокрема, стрічці «Назар Стодоля», котра зробила її, ще студентку театрального інституту, «зіркою радянського кінематографа»; а ще Литвиненко зіграла понад сто різнопланових ролей у театрі.

    Провідний актор Львівського театру ім. Марії Заньковецької записав цикл компакт-дисків, на яких звучить краща українська поезія.

    Чи говорить про щось загальна здатність розуміти, а відтак і читати поезію? Чи характеризує це суспільство загалом? Можливо, для когось це питання саме по собі і видасться смішним — дай, Боже, зиму перезимувати, з комунальними платежами розібратися, протягнути від зарплати до зарплати. Тут вже не до поезії.

     Однак, якщо поезія є розлитою в суспільстві, як кисень в повітрі, і ти вже її не відчуваєш (бо хіба відділяєш кисень в повітрі?), — то стан того суспільства набуває як сон іншого значення.

     Актор Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької Василь Коржук (на фото) найбільше цінує у людях щирість.

А своїм талантом завдячує батькам і тій місцевості, у якій народився і виріс, – мальовничому містечкові Верховина у Карпатах, неподалік румунського кордону.

«Мої гори, мої ліси, чисте повітря, мальовнича природа, моє дитинство – це найкращі спогади, - каже Василь. – Найкращі роки мого життя – це дитинство у горах. Дуже люблю свою Верховину. Ніколи не міг уявити, що житиму в іншому місті...».

Найновіша робота Коржука – роль пришелепкуватого Стецька у виставі “Сватання на Гончарівці”. Про роботу над цією роллю, про життєві і творчі уподобання актор розповів кореспонденту “Леополіса”.