79008, м. Львів, вул. Лесі Українки,1
м. Львів, пр. Свободи, 26
+38 (032) 235-67-62 (адміністрація)
01.04.2011
– Ми приїхали на запрошення
Інформаційно-культурного центру при посольстві України у
Франції в рамках відзначення 150-ї річниці від дня смерті
Тараса Шевченка. З організацією цієї поїздки нам
допомагали багато людей. Зокрема, хочу зразу ж подякувати
нашому меценату, колишньому заньківчанину, а тепер вже
громадянину Франції, Олегу Ковалю, зусиллями якого ми
організували незабутні паризькі вечори з шевченківським
"Посланієм". А от Інформаційно-культурний центр, зокрема
його керівник Олег Яценківський, допоміг нам із приміщенням.
Ми виступали у величезному триповерховому будинку в
центрі Парижу, який свого часу популярна акторка Ромі
Шнайдер подарувала Алену Делону на знак свого кохання. У
цьому будинку є невеликий концертний зал, де ми і виступали.
Дуже приємно, що цього вечора до нас прийшли не тільки
представники української громади у Франції, а й самі
французи, зокрема, нашою гостею була дружина колишнього
посла Франції в Україні, а також деякі офіційні паризькі
представники. Я був зворушений тим, як нас прийняв зал. Деякі
люди плакали, більшість підходили після концерту і
дякували. До речі, після виступу, на організованому
фуршеті, в розпалі міжнаціонального спілкування, ми почали
співати українські пісні, що дивовижно всіх об'єднало, а
нашим колишнім громадянам подарувало частинку рідної
землі.
– Ви дали лише один концерт?
– На запрошення о. Михайла
Романюка, пароха греко-католицької церкви в Парижі, ми
прочитали Шевченкове "Посланіє" після Служби Божої у його
храмі. Це був незабутній виступ: Париж, серце Франції, а я
читаю вірші Шевченка в українській церкві, позаду мене –
іконостас, а спереду – українська громада в Парижі. Тут
Шевченко звучав, як пророк, який повчає, закликає, наставляє.
Читання тривало майже годину, а після цього до нас підходили
багато людей, розпитували, дякували, брали автографи. Між
виступами ми також скористалися нагодою відвідати могилу
Симона Петлюри, а також містечко і монастир, в якому жила
королева Анна Ярославна. Резиденцією київської княгині
було містечко Санліс, що розташоване під Парижем. На одному з
майданів міста силами української громади спорудили дуже
гарний пам'ятник Анні Ярославні, який підписаний українською
і французькою мовами. Під час поїздки я вкотре переконався,
що у Франції знають про Україну, шанують свою королеву і
безперечно люблять Шевченка.
– Ви вперше відвідали Францію з шевченківським твором?
– З шевченківським – уперше, хоча співпраця нашого театру з цією країною не є новою. Я думаю, що ми зуміли зацікавити глядача, сподіваємося на подальшу плідну співпрацю, а також на постійний культурний діалог. Зокрема, і через п'єси французьких авторів, які відбуваються на сцені театру ім. М. Заньковецької.
– У 2014 році Україна і світ відзначатимуть 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Окрім заходів, які відбуватимуться на Батьківщині Шевченка, будуть проводити численні заходи і поза її межами. Чи готуєте щось з цієї нагоди? Погоджуєтесь, що це створить нову хвилю зацікавлення Шевченком, зокрема, і у Франції?
– До цієї знаменної дати
готуємося не лише ми, а й ціла Україна, адже це дійсно
знаменна дата в історії нашого народу. Щодо хвилі
зацікавлення… Я вважаю, що весь світ відзначатиме 200-річчя
від дня народження Шевченка за рішенням всесвітньої
організації ЮНЕСКО. Великого Кобзаря знає увесь світ, а
французи, як культурна нація, не можуть не цікавитися
постаттю світового масштабу. На моє переконання заходи з
нагоди річниці від дня народження Тараса Шевченка будуть
доволі масштабними, також завдяки роботі
Інформаційно-культурного центру при посольстві України у
Франції.
– Як відображається в театрі українсько-французький діалог?