Суть жінки за Оскаром Вайлдом

      На минулих вихідних у Львові у театрі ім. М. Заньковецької пройшла вистава

     Оскара Вайлда «Віяло леді Віндермір», художник – постановник Людмила Боярська, режисер-постановник Федір Стригун, яка пройшла з аншлагом. Це в свою чергу ще раз підтверджує те, що попри усі негаразди у нашому житті, інтерес наших громадян до класики світової культури і надалі залишається стабільним.

     А разом із тим, актуальною темою вистави була спроба, в котрий раз, осягнути жіночу суть. Але не тільки про це йдеться у виставі. У ній яскраво показується товариство з вишуканого світу, будь-то київського, львівського або іншого, яке з часом лише видозмінюється, але не зникає, і про те, як у цьому товаристві почуває себе тендітна людська душа. У виставі показується, як людей поділяють на хороших та поганих, бо не може людина бути чорною або білою. Бо вона є відтінок, а не колір. І це значить, що навіть у хорошій людині, з першого погляду, є багато поганого. А тих, кого вважають дуже хибними, мають змогу чинити благородні поступки, приносити себе у самопожертву, вміють насправді співчувати.
   Щоб заінтригувати глядача, театр на афіші написав, що дія вистави «відбувається впродовж доби в Лондоні, в будинку лорда Віндерміра та його дружини. Сімейна таємниця, яку приховували роками, ось-ось може стати відомою усім. Що слід зробити, аби те, що замовчувалося десятиліттями, так і залишилося прихованим від сторонніх вух?» Для того, щоб дізнатися, який герої п’єси знайшли вихід – треба відвідати виставу особисто.
    Лорда Віндерміра грає Андрій Войтюк, леді Віндермір – наталі Поліщук, місіс Ерлін — Анна Марусяк, лорда Дарлінгтона — Назар Московець. Та усі інші персонажі грали дуже природно. Актори повністю втілювалися у ті образи, які потрібно було відтворити. Актори грали в «кайф», бавилися, творили справжнє дійство на сцені, не без іронії, крилатих фраз, та навіть гротеску (Ігор Гаврилів, що грав герцога Бервіка за всю дію п’єси вимовив лише тільки одну фразу, та й та варта гучних оплесків), що в свою чергу, переносило глядачів у справжню реальність сучасності.
     Не дивлячись на те, що Оскар Вайльд писав у часи 1890 років, паралелі тих років ми можемо провести у сучасному часі. Змінюються лише декорації, а людська суть залишається без змін. Тому, цей твір відомого англо-ірландського письменника недаремно не один раз екранізували та ставили у театральних виставах. Бо ця п’єса завжди буде жити. Перед своєю смертю, Вайлд писав, що життя не можливо описати, його потрібно прожити. Тому актори, які зіграли на сцені ім. М. Заньковецької у Львові п’єсу «Віяло леді Віндермір» — саме прожили це життя.