Адреса театру

79008, м. Львів, вул. Лесі Українки,1

Камерна сцена

м. Львів, пр. Свободи, 26

Телефони

+38 (032) 235-55-83  (каса)

+38 (032) 235-67-62  (адміністрація)

Криза Фото з вистави - Криза

Надія - н. а. України Д. Зелізна, Віра - О. Самолюк, Орися - Г. Далявська

Головна Новини Статті Львівський триптих про кохання Україна таки в Європі — принаймні в театральному просторі!

Львівський триптих про кохання Україна таки в Європі — принаймні в театральному просторі!

31.05.2012

     БОЖЕВІЛЛЯ

     Божевільна — це Ольга Хоружинська, дружина Івана Франка, що народила йому трьох синів і дочку, а після смерті старшого, Андрійка, збожеволіла і з 1914-го провела в лікарні довгі роки. Тут і знайшла її звістка про смерть Івана Яковича 28 травня 1916 року.
     Власне, дія п’єси Романа Горака «Божевільна» (директора Меморіального музею І. Франка у Львові) відбувається саме цього дня. Хоружинська згадує свій нещасливий шлюб, який Франко узяв із нею «без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою (себто наддніпрянкою) і то більш освіченою курсисткою», постійну бідність, відторгнення її, «московки», львівською громадою, складні перипетії політичної й мистецької діяльності Франка, його позашлюбні стосунки з іншими жінками. Нині ці спогади дружини аж ніяк не применшують величі Каменяра. Хіба що возвеличують подвиг трагічного кохання, що випав на долю супутниці генія.
    Режисер Театру ім. М. Заньковецької Алла Бабенко й актриса Олександра Люта переробили п’єсу для двох персонажів (ще лікар, божевільні) на моновиставу, що, звичайно, ускладнило завдання і постановнику, і виконавиці. Мінімалізм точного режисерського малюнку дає актрисі простір існувати в діапазоні від закоханості до відчаю, від благородної гідності до материнського горя, від щасливої посмішки до сліз душевного зламу. Олександра Люта виплескує душевний стан своєї героїні в музику — від народної «Подоляночки» до арії Лауретти з одноактної опери Дж. Пуччіні «Джанні Скіккі», де актрисі вторить сама легендарна Марія Каллас, і їхні голоси практично рівноцінні!
   Віртуозне виконання Олександри Лютої, її дивовижний спів і досконале володіння словом, тембром, рухом, викликають захоплення, естетичну насолоду, але не потрясіння. Потрясіння тут виникає від інтелектуальної «гри в бісер», самоаналізу героїні, нещадної до себе і до Франка, від «вершин і низин» цих видатних, талановитих людей. Але співчувати Хоружинській-Лютій, плакати разом із нею не хочеться. Вона вища за співчуття, вона на верхів’ях тієї любові, що розчиняє жінку в коханому до останньої краплини крові, клітини тіла і сплеску духу. Як Мавку, як героїню Шмітта, як будь-яку з тих, хто здатен так любити. Віртуозність актриси О. Лютої сягає європейського штибу! Так грають у Франції, Німеччині, на основах епічного театру Бертольда Брехта, де акторська техніка сягає абсолюту. Олександра якось зізналася: «Треба точно розрахувати, коли увійти у свою репліку». Розраховує — усе. І завжди точно. Тому і виходить прекрасно!

Валентина Заболотна, театрознавець
Газета "День" 
№92, четвер, 31 травня 2012

     Повна версія статті тут: http://www.day.kiev.ua/229213

2009-2024 ТЕАТР імені Марії Заньковецької
ЗАПРОШУЄМО ДО СПІВПРАЦІ!
Сайт створено в
REKLAMA.LVIV.UA