«Гамлет у гострому соусі» – нова «страва» заньківчанського «меню»

     Гамлет у гострому соусі» – дотепний парафраз на класичну шекспірівську тему. Трагедія Принца данського розгортається не у пишних королівських залах, а у їхньому закуліссі – на кухні замку. А сам Гамлет, його матір Королева, Офелія та решта вельмож поступаються центральними ролями на користь кухаря Фроггі, його дружини Кеті і доньки Інги. Недарма Фроггі пояснює: “Кухня – це дипломатія. Це – втілення миру і вогнище війни”. Якщо смачна телятина може забезпечити мир в усій країні, а пересмажена – війну і кровопролиття, то що ж станеться, коли головний кухар образиться на Принца, який критикує його страви, і вирішить його провчити? А Фроггі ще ж має зуб на новоспеченого вітчима Гамлета Клавдія, бо той до одруження з Королевою був ласий до його кухарки... 

    Коли на перший план драми виходять герої, для яких центр Всесвіту – приготування їжі, а новий рецепт соусу чи правильно приготовані вершки – істинна філософія, змінюється і настрій шекспірівської історії. Сакраментальне гамлетівське “бути чи не бути” перетворюється на “плисти чи не плисти”, “пити чи не пити”... Приправлена гумором трагедія Принца вже не виглядає такою драматичною. Якщо у глядачів і виступають сльози під час перегляду вистави, то лише від сміху. 

 Заньківчани витримали іронічну нотку постановки. Не пересолили пікантністю, уникнувши вульгарності, не передали куті меду, граючи фарс, і зуміли створити на сцені справжню комедію ситуацій, не перетворивши її на пародію. Вибудувавши центральну лінію сюжету у жартівливому тоні, актори не збавляли градуса і в деталях. Комедія залишалася комедією у всьому, навіть у назвах страв, які десятками передавали на королівський стіл: печінка “Закльований Прометей”, салат “Кучерява лисина”... Королева полюбляє горілочку, Гамлет краде з кухні шоколад, а Офелія тоне, рвучи петрушку біля річки... Все у виставі обертається навколо їжі, і все смерть, дуелі, інтриги – перетворюється на жарт.

    Уся дія вистави відбувається на кухні данського замку, вигляд якої сам собою вже заслуговує аплодисментів (художник-постановник – Наталія Тарасенко). Масивні столи і стільці, дивовижний механізм подачі страв на королівський стіл, який поєднує у собі і прообраз велосипеда, і колесо млина... Посуд, горщики, келихи, бутлі – під старовину. Одяг – така ж суміш класики з постмодерном, як і сама постановка.

    Головний герой не лише за сюжетом, а й за тими пристрастями, які він видає на сцені, – кухар Фроггі. Ігор Гаврилів (у іншому складі кухаря грає Степан Глова) готує, лякає, скандалить, драматизує, переживає, спопеляє, смішить та розважає, багровіє від злості, ледь не плаче від розчарування... І при цьому ще й не перетягує ковдру постановки на себе, залишаючи вдосталь простору для інших героїв. І панібратська зі слугами Королева (Олександра Люта, Лідія Остринська), і мамин синочок бундючний ласун Гамлет (Ярослав Кіргач, Василь Коржук) не відстають від Фроггі і розігрують свою історію мов по нотах.