До святкування 70-річчя з народження Івана Миколайчука (ПРЕС-РЕЛІЗ від 07.06.2011)

    «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами…»за сценарієм Івана Миколайчука

    Режисер-постановник – з. д. м. України Вадим Сікорський

    Художник-постановник – Наталя Тарасенко

    Композитор – Іван Небесний

 У ролі Івана – Юрій Хвостенко («Троє товаришів» - Роберт, «Амадей» -   Вольфганг Амадей Моцарт тощо).

Іван Миколайчук

"Небилиці про Івана,

знайдені в мальованій скрині з написами"  

     Цього року Україна святкує 70-ти річчя з дня народження видатного і неперевершеного чоловіка, який підняв рівень українського кіно на вищий щабель. Мова йде про Івана Миколайчука – актора, режисера, митця. Його поетична душа та особливий, відкритий склад розуму, життєва мудрість відкрили світові українське поетичне кіно. З нагоди ювілею по Україні заплановано ряд заходів до яких має велику честь долучитися Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької. У рамках святкування театр відіграє дві вистави поставлені з. д. мистецтв України Вадимом Сікорським за останнім кіносценарієм Івана Миколайчука «Небелиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами». Показ відбудеться в Чернівецькому театрі 14 червня, на батьківщині митця,  та 17 червня у Києві в Національному театрі ім. І. Франка. У ролі Івана – молодий, талановитий актор театру Юрій Хвостенко, випускник Лауреата Шевченківської премії, н. а. України Богдана Козака.

    На святкування завітають високопоставлені особи держави, митецький бомонд та родина Миколайчуків.

     Що стосується самої вистави, то…   

    Це історія про мандрівного філософа, яка була написана в останні роки життя Івана Миколайчука. Розповідь про людину, яка нічого не шукаючи, зуміла знайти відповіді на одвічні запитання і розтлумачити правди та кривди життя. Іван – мандрівник, який не має оселі, бо весь світ його дім, який не має друга, бо кожний зустрічний його ближній і брат, який не має жінки, адже усі жінки світу можуть бути його дружиною.

    Це байка, бо в ній багато чого повчального, але ця наука настільки проста, що не потребує великих премудростей: вистачить лише здорового глузду. 

На глядача чекатиме колоритний карпатський світ зі своїми премудростями та духами, кумедними ситуаціями та гіркою правдою, яка викликає веселий сміх замість суму. Пісні, танці, народні музики – забавка для того, щоб збагнути життя.

    Іван заньківчанський, той що Калита...

Історія цього Івана, не бідняка, і не пана, філософа, що торбу за собою всюди носить, прийшла з віків далеких. З тих часів, коли для того, щоб зробити дію не потрібно було зайвих слів.      

    Коли жив той Калита, то місія його була не проста: бо Калита – князем був і слави собі трохи за життя здобув. Чи був він праведним, чи мав гріхів цілу торбину, нам не судити, але про це не будемо говорити.     

Пізніше калитою  коржик називали, і краснії дівиці на ньому доленьку шукали. А Калита все світом мандрував. І обійшовши довгую дорогу, що провела його крізь пекло до самого Бога, явився, як Месія, перед наші очі.      

   Прийшов Іван до Львова, щоб нам повідать казку: про пана, що на санях, про бабку, що прагне ласки, про двох філософів, які не годні були правду з кривдою розділити. Іван все знає, він розповість, як потрібно жити. Він не боїться відьминої хати, він знає, як прозріти й сліпих полікувати.      

  Дівиць довкола Івана, як червінців у пана. Вони його люблять, усе пригортають, цілують, кохають. Чи то попадя, чи стрілиця-десятниця, а завше біля Калити рум’яна дівиця.      

    Іван – борець, Іван – герой, медалей повні груди. Іван прийшов, він просто тут, то ж зустрічайте його люди!